Культурні події

ЗАПРОШУЄМО
на музичний вечір
Народного жіночого гурту
"РІДНА ПІСНЯ"
під керівництвом Василя ТРИЛІСА
8 лютого 2008 року
о 17 годині
до Українського центру народної культури
"Музей Івана Гончара"
Коли співає душа – народжується пісня; коли збираються до співочого гурту вісім жінок – звучить "Рідна пісня". Про що так натхненно співають вони? Як і одвіку – про кохання і розлуку, про чужину і рідну сторононьку, про тугу на серці і тепло материнських рук...
Вже сімнадцять років існує колектив – і не втрачає натхнення до пісні, до творчої роботи, до радості творення краси. Гурт "Рідна пісня" веде активну концертну діяльність, є лауреатом численних фестивалів і конкурсів, має звання Народного. Але найулюбленішою формою спілкування з глядачем виконавиці вважають саме вечори народної пісні, коли неспішна оповідь керівника гурту Василя Триліса і жіноче багатоголосся зачаровують аудиторію, примушуючи завмирати серця...
Долучитися до розмови про пісню та послухати акапельний спів запрошує гурт "Рідна пісня" у складі: Ганна БЕНЬКО, Валентина ОРЕЛ, Катерина ЛЕВЕНКО, Галина ОНИЩЕНКО, Марія МІЩЕНКО, Оксана ГОРДІЄЦЬ, Зінаїда САЛАТОВА-МИХАЙЛЮК, Ольга РАСПУТНА. Керівник – Заслужений діяч культури України Василь ТРИЛІС.
ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи (Січневого повстання), 29.
Їхати: ст.м."Арсенальна",
авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки
за Києво-Печерською лаврою.
Телефони для довідок: (044) 288-54-19, 288-92-68, 229-00-87.
Контактні телефони гурту "Рідна пісня": 8(067) 967-71-30 (Валентина);
8(044) 564-14-25 (Василь Триліс). E-mail: vassyl@altair.kiev.ua

«У світлі світу ». Живопис Катрін Ван ден Стін

21 лютого –18 березня, Київ, Французький культурний центр

Відкриття виставки 21 лютого о 18.30 у присутності художниці



Вже багато років Катрін Ван ден Стін, випускниця Вищої Національної Школи Мистецтв Парижа, поєднує олійний живопис з цифровими фотографіями та осмисленням стосунків людини зі своїм природним або штучно створеним середовищем.



Її живопис, який можна визначити як «фігуративну абстракцію», висвітлює реальне, рорзкриває його у деталях, проявляє ту глибину, яку часто не помічають у вирі буденності, та приводить нас від видимого до невидимого...

Французький культурний центр

та видавничий центр «Просвіта»

запрошують вас



22 лютого о 18.00



на ПРЕЗЕНТАЦІЮ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ КНИЖКИ “БАЄЧКОПІСЕНЬКИ І КВІТОПІСЕНЬКИ” РОБЕРА ДЕСНОСА



Щойно у видавничому центрі “Просвіта” побачила світ книжка “Баєчкопісеньки і квітопісеньки” Робера Десноса, відтворена відомим майстром перекладу франкомовної поезії Всеволодом Ткаченком. Ми презентуватимемо цю книгу, першу ластівку нової просвітянської серії “Об’єднана Європа – українським дітям” у товаристві перекладача, художника видання Андрія Вишневського і директора видавничого центру “Просвіта” Василя Клічака.



Поговоримо про життя і творчість цього видатного поета, а також про його прекрасні й неповторні вірші, написані для дітей. Всі франкомовні діти – французькі, бельгійські, канадійські, швейцарські, африканські – вивчають у школі, а відтак просто для розваги ці поезії, які тонко відтворюють загадкову країну дитинства, веселі й захоплюючі пригоди з рослинами й тваринами, квітами й звірятами.



Це українське видання “Баєчкопісеньок і квітопісеньок” Р. Десноса проілюстроване свіжими й поетичними графічними композиціями, які допоможуть краще зрозуміти його віршовані шедеври, підсилюють враження від прочитаного.

За традицією, 9 березня вся Україна відзначає день народження Тараса Григоровича Шевченка – Поета, Генія, національного Пророка. Багато щорічних урочистих дійств, пов’язаних з пошануванням Великого Кобзаря, стали узвичаєними ритуальними церемоніями, під час яких наші сучасники, поетові нащадки, запевняють один одного, наскільки вони люблять свого національного Месію. І дуже рідко хто задумується над тим, що самих запевнень недостатньо. Набагато потрібніше зрозуміти й прийняти серцем його велике Слово, залишене нам у спадок, стати перед його всепроймаючим поглядом, запитати в себе: чи відчуваю я себе часткою свого народу? Що зробив я, щоб звільнитись самому й допомогти звільнитися іншим від рабського комплексу „національно-дефективного малоросійства” (Євген Маланюк), проти якого постав усією силою свого таланту Тарас Шевченко, стати самодостатнім гордим українцем?
Величезні можливості для вдумливого, правдивого розуміння Шевченка може надати Переяслав. Для Шевченка він був серцем України. Містом-символом, першопричиною всього, що відбувається в Україні. Сюди линула думка Поета, коли в чужому й холодному Петербурзі він прагнув збагнути, з чого розпочалося нищення його Батьківщини. Тут, в Переяславі в усій наготі розкрилася перед ним прірва національного рабства. Тут він усвідомив і своє власне покликання – бути Кобзарем, Пророком, і покликання свого народу – розквітнути власним національним життям. В Переяслав вертався Поет знову й знову, черпав наснагу, щоб волати в пустелі до мертвих, закликаючи їх перейти до сонму живих. Тут, взимку 1845 року він помирав, щоб воскреснути й дати людям – своїм сучасникам і нащадкам пророчі заповіді любові й національного єдиномислія, висловлені в поетичній збірці „Три літа”.
Проте заповіді Шевченка досі не виконані. Найсокровенніша Поетова Молитва -- прохання, благання! -- не почута. Ми ніби-то й відчуваємо себе тими нащадками, до яких звернуті імперативи Шевченка, та лише доти, доки мова йде про нас усіх разом. Кожен окремо – ой, як далеко стоїть (ні, не від Шевченка, який в нещастях України звинувачував передусім себе!) – а навіть від неприкаяних трьох душ Поетових, які вже знають, що грішні, проте не розуміють, чим саме несвідомо завинили – перед Господом, народом своїм, Україною. А скільки свідомих вчинків, яка сила-силенна помислів і дій в Україні досі спрямовується не на українську справу! Й наскільки гріховніші ці дії і помисли від невільної посмішки немовляти, за яку розплата – вічне поневіряння!
Нині Переяслав – місто освічених людей. Місто музеїв. З університетом і достатньою кількістю загальноосвітніх шкіл. Є все, необхідне для „учітесь, читайте...” Тільки – пройдіть вулицями -- й побачите: слава й неслава переплелись тут так тісно, що навіть відголоски колишніх героїчних перемог стали символами національного безпам’ятства.
У день народження Шевченка відкриється після реставрації будинок Андрія Козачковського. З історичного музею, який був тут донедавна, він перетвориться на меморіальний музей Тараса Шевченка. Чи стане оновлений музей поштовхом до того, щоб відтанули „замерзлі душі”, щоб наповнилися серця живою, козацькою „кров’ю, чистою, святою”, -- залежить не тільки від працівників-науковців, а й від вас, шановний пане!
Приїздіть 9 березня в Переяслав! Відвідайте музей Т. Шевченка, покладіть живу квітку на честь пошани до Великого Кобзаря біля його погруддя у дворі будинку Козачковського. Це потрібно не лише затуженій душі Шевченковій. Це потрібно Вам, пане. Тому що тільки тоді, коли кожний зрозуміє: за все, що робиться в Україні, він відповідає особисто, коли відчує потребу очистити душу свою від бруду малоросійства, Україна зможе відбутися як національна держава.
В Переяслав повинні з’їжджатися люди з усіх кінців України, як вони їдуть і йдуть щороку в травні до Канева, -- за покликом серця. Переяслав має величезний потенціал для того, щоб стати духовною столицею України, центром національної єдності. Заклик Шевченка „Обніміться, брати мої, молю вас, благаю!” крізь простір і час не випадково лунає до нас саме звідси.
Тож відвідайте Переяслав 9 березня, відчуйте в своїй душі свято. Приїздом Вашим розпочнете нову традицію вшанування Тараса Шевченка.










9 березня в Переяславі:
1. Збір молоді (біля музею кобзарства).
2. Відкриття музею Тараса Шевченка в будинку Андрія Козачковського після реставрації.
3. Шевченківські читання (будинок А. Козачковського).
4. Вистава „Молитва” (за поетичною збіркою Тараса Шевченка „Три літа” -- Переяслов, 1845 р.) у постановці Переяслав-Хмельницького народного Літературного театру „З Уст Річ” та студії „Кредо”. Обговорення вистави.
Про час проведення заходів буде оголошено додатково