А хто мені статтю завершить? :)

Холмс зустрів мене своїм коронним номером:
- Радий вас бачити, Ватсон! Бачу, сімейне життя йде вам на користь. Ви поповнішали щонайменше на 7 з половиною фунтів!
- Рівно на 7, - стиснувши зуби сказав я.
- Ні, трохи більше. Це мені так само ясно видно, як й те що ви погано спали і нещодавно потрапили під снігопад.
- Чорт вас забирай Холмсе. Якби ви жили до перестройки, то вас неодмінно б взяли до КГБ або в криївку УПА. А чотирма століттями раніше - спалили б на кострищі.
- Це все ажніяк не заперечує того, що я вам повідомив про вас, милий Ватсон. Егеж?

Ми посіли біля каміну, і я сказав:
- Справді, позавчора я погано спав, а вчора потрапив під купу снігу. Навіть не буду вас запитувати, за якими шпаринками на одязі ви це дізналися. Спробую перевірити вашого славетного дедуктивного метода на справі більш складній.
- Я весь увага, Ватсоне!
- Розумієте, вгадати коли і де я був - це технічна справа, вона потребує гострого зору, інтелекту... Але визначити мету моїх мандрів - держу парі, ця задачка буде складнішою. Тим більше, вона ніяк не відображена ані в моїй зовнішності, ані в якості одягу, тощо.
Холмс мовчки затягнув трубку, я коли я вже подумав, що великий сищік не має відповіді, раптом розреготався:
- Дзуськи, Ватсоне! Я мовчав рівно стільки, щоб добре затягнутися і дати вам надію, що ви навчилися складати важкі задачки.
- То ви готові назвати мету мого нещодавного мандрування, під час якого я погано спав і потрапив під сніга?
- Ватсоне, це елементарно. Вибачте, але для того навіть не тре було вас бачити. Про це пишуть всі сьогоднішні вечірки.
Я мовчав.
- Ви звісно ходили до ощадабанку в якому дають гроши, які видає наш лейбористський уряд. Не запитуйте мене, як я здогадався. Я ж кажу - важко було не второпати це, знаючи вас та вміючи читати пресу.
- Але ж я не такий бідний, щоб ходити за грошами в різдвяні свята, - хитро посміхнувся я, думаючи, що спіймав дедуктивного майстра.
- Але ж я не забув, поки в мене гарна пам\ять, що ви є лікар. При чому сімейний лікар, і ваши пацієнти - люди похилого віку. Хіба ж вони не пойшли на оті видачи грошів? І хіба комусь з них не зандобилася ваша фахова допомога, та ще й так терміново, як може статися під час масових заходів?

- Холмсе, я вражений, - сказав я. - Ви тільки підтвердили що є поправу великим сищіком нашого часу.
- Але ви хочете мене щось спитати ще, Ватсоне. Егеж?
- Так. І тут вже точно без вашого блискучого аналітичного складу розуму не обійтися.
- От тепер я дійсно уважно вас слухаю, Ватсоне. - Холмс перестав глузувати, принаймні зовнішньо. - Викладайте, старина.

- Холмсе, - почав я, - в мене одне питання. Всі ми знаємо, що оті виплати, що їх запровадив наш новий лейбористський уряд, можна було зробити без отого ненормального ажиотажу.
Адже відомо, як це робили вікторіанці, що минулого уряду, що попереднього. Це можна було зробити як свято, невеличкий сюрприз, якого втім громадянин запам\ятає надовго. Так от, навіщо лейбористи призвели до цих масових заходів, давок у банках, та ще й надали потужної зброї для критики свого кабінету?

Холмс деякий час курив, пускаючи колечками дима, а потім сказав:
- Ватсоне, це теж не надто складно...

____________________________________________________________________
Хто готовий закінчити своїм варіантом? Попереджую, що в мене є "продовження рукопису", але хотілося б звірити його з вашими текстами

Прикольна стаття вийшла. Зі жвавим обговоренням на ВФ. Щодо продовження - так і тягне написати щось на кшалт "Ватсоне, політики, вони як жінки - створіння не надійні і логічному вивченню не пілягають". Але більш правдоподібним буде мабуть варіант вже висловлений на ВФ - отой, що про "сухий підсумок".
Хоч з першого наведеного мною варіанту можна розпочинати нове оповідання про Шерлока Холмса і доктора Ватсона - як біш його на ймення - Джон, чи що?